Кульбаба-Енергія Сонця-90таблеток-ДанікаФарм

Кульбаба — наша найстаріша лікарська рослина. Не дивно, що кількість захворювань, за якого його використовують, надзвичайно велика.

У давнину кульбаба вважали еліксиром бадьорості, що знижує втому, називаючи його «життєвим еліксиром», «енергією сонця».

Листя та коріння входять до фармакопеї багатьох країн світу.

Список показань до застосування листа та кореня кульбаби внушований.

Насамперед, типова сфера застосування — диспепсичні порушення, втрата апетиту, зниження травних функцій. Рефлекторна дія препаратів кульбаби, завдяки вмісту ароматичних гіркоти, здійснюється через подразнення смакових рецепторів язика та слизової ротової порожнини, що призводить до збудження харчового центру та посилення секреції шлункового соку та інших травних залоз. Кульбаба добре поєднується з іншими лікарськими рослинами та використовується в терапії хронічних гіпо- та анацидних гастритів, анорексії, неспецифічних колітів.

У разі слабкості травлення, зумовленої порушеннями травних функцій шлунково-кишкового тракту, що проявляється в нестерпності їжі, відчутті важкості після їди, метеоризму, схильності  до запруги, кульбаба незамінний і ефективний.

З огляду на те, що одна з народних назв кульбаби є «печиво», відбиває ефективність цієї лікарської рослини у разі захворювань гепатобіарної системи.

Найважливіші активні речовини кульбаби — гіркоти (тараксацин), а також тритерпеноїди та ситостерини, чинять жовчогінну та легку сечогінну дію, посилюють відтік жовчі. Кульбаба збільшує виділення жовчі, чинячи безпосередній вплив на гепатоцити, активуючи їх до вироблення жовчі та викликаючи скорочення стінок жовчного міхура та його спорожнення.

Для геріатрії кульбаба представляє велику цікавість, з огляду на наявність жовчогінних і сечогінних властивостей. Він сприяє посиленню диурези, у такий спосіб покращуючи виведення солей і речовин, що утворюють відкладення. Кульбабаба, з огляду на її регульовану дію на сольовий обмін, можна рекомендувати у разі жовчо- та сечокам'яної хвороб.

У медицині кульбаби зараховують до антидискразичних засобів. Здатність надавати допомогу у разі хронічних хвороб обміну речовин із тенденцією до різних ускладнень у кульбаби вірогідно доведена.

Вважається, що кульбаба — найефективніший засіб для комплексної терапії ревматичних захворювань. Покращуючи жовчовиділення, посилюючи діуріз і позитивно впливаючи на обмін речовин, кульбаба запускає механізм сприятливого впливу на сполучну тканину, надаючи загальну регульовану дію на клітинному рівні. Особливо ефективний кульбаби під час хронічних хвороб обміну речовин, передусім, під час подагри з тенденцією до різних сольових відкладень.

Як антидискразичний засіб, кульбаби призначають курсами в 1-2 місяці, навесні та восени, з огляду на профілактичний характер терапії.

Ще важливіша сфера застосування кульбаби — хронічні дегенеративні захворювання суглобів. Артрози, що становлять великі труднощі для медикаментозної терапії, підлягають лікуванню кульбаби з гарним ефектом, причому найкращі результати забезпечуються профілактичним прийомом. У разі схильності до артрозів або наявності їх симптомів рекомендовані курси препаратами кульбаби двічі на рік, для запобігання рецидивам. Кульбаба збільшує рухливість суглобів, усуває скутість, зменшує схильність до нових загострень.

У коренях кульбаби виявлено до 40% інуліну та інших біологічно активних речовин. Є наукові дані, що підтверджують, що тривале приймання препаратів кульбаби знижують цукор і рівень холестерину в крові, коригують порушення метаболізму у разі цукрового діабету та ожиріння. Анорексичні властивості, т. є, що зменшують потребу в прийманні їжі, у кульбаби не гірше, ніж у американської гуарани. Тому ввімкнення кульбаби в програми зі зменшення маси тіла підвищує результативність курсів.

Достовірно підтверджено, що  Кульбабаба, впливаючи на функцію дванадцятипалої кишки, регулює вплив на гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникову систему, що може використовуватися в терапії не тільки ожиріння, але й патологічного клімаксу, гормонозалежних пухлин (міома, мастопатія та ін.), а також панкреатиту, вітиліго, псоріазу.

Є досвід застосування препаратів кульбаби в комплексному лікуванні хронічних дерматозів (екземи, склеродермії, нейродерміту, атопічного дерматиту), що поєднуються з хронічними захворюваннями шлунка, кишківника, жовчовивідних шляхів.

Добре зарекомендував себе кульбаби під час сверблячих дерматозів, кропивниці, фурункульозу, «печивкових плям», шкірної висипки, медикаментозного дерматиту.

Цікаві дані були представлені в диссертаційній роботі про вплив препарату з наземної та підземної частини кульбаби на функцію нервової системи. Експериментально відзначені виражені протиневротичні й антистресові властивості кульбаби та його сприятливий вплив на процеси утворення нейрогенних виразок.

До лікувальних властивостей кульбаби можна віднести «кровоочиснювальну», що покращує склад крові, збільшує кількість білих (лейкопіння) і червоних (анемія) кров'яних тілець, прискорює одужання після важких інфекцій, травм, операцій, стресів, у разі весняної втоми, а також властивості, що підвищують тонус у разі статевої слабкості та збільшують лактацію.

У Німеччині аркуш кульбаби називають «піскун-травою». Виражений сечогінний ефект дає змогу вмикати його в курси терапевтичної підтримки в разі ексудативного плівяти, набряків, асциту, у разі гідроцефалії, підвищеного внутрішньочерепного тиску, запальних процесів, вірусного навантаження й інтоксикації.

Рекомендується як загальнозміцнювальний засіб дієтичної корекції порушень травлення й жовчовідділення, а також до раціону у разі таких станів і захворювань:

• хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту ( гіпо-, анацидний гастрит, виразкова хвороба шлунка
• на ґрунті ахілії, атонічний, неспецифічний коліт);  анорексія;
• метеоризм, схильність до запору, важкість після їди;
• захворювання печінки та жовчовивідних шляхів (гепатит, холецистит, жовчокам'яна хвороба; дискінезія жовчовивідних шляхів з гіпокінетичним типом);
• цистити, сечокам'яна хвороба;
• захворювання суглобів (подагра, ревматизм, остеоартроз);
• ожиріння, цукровий діабет; атеросклероз;
• гормонозалежні пухлини (міома, мастопатія та ін.);
• глісні інвазії;
• анемія, лейкопіння;
• як засіб, що підвищує детоксикаційний потенціал організму;
• атопічний дерматит, екземи, нейродерміт, справжня, паратравматична екзема, «печкові плями» (пігментні), псоріаз;
• як засіб, що прискорює одужання.

* Дані представлені в інформаційних листках вірогідно підтверджені літературними джерелами медичних довідників, науково-дослідними даними, результатами рефератів, диссертацій, а також узагальнені відомості сучасного науково - практичного досвіду вивчення та застосування лікарських рослин у медичній практиці.