БАЖ «Подорожник» (Achilla millefolium L)

Форма випуску

Біологічно активна рідина (БАЖ)

Склад

Міжклітинна та внутрішньоклітинна рідина з листя подорожника

Значення для організму

Подорожник великий — одна з найдавніших лікарських рослин найбільш вивчених науковою медициною. Експериментальні та клінічні дані вказують на широкий діапазон його застосування.

Вітчизняні фітотерапевти широко використовують загальнозміцнювальні та очисні властивості подорожника, цінують його як комплексний засіб із вираженими протизапальними, ранозагоювальними, секретолітичними, пом'якшувальними й обволікальними видами лікувальної дії. Сапоніни, пектинові речовини, флавоноїди й оксикоричні кислоти сприяють зменшенню рівня холестерину в крові.

Аркуш подорожника має бактеріостатичну дію, пригнічує ріст патогенного стафілококу, синегнової палички, стимулює рухову активність мерехтливого епітелію, активізуючи секрецію бронхіальної слизи, розріджує мокроту, полегшує відкашлювання. Ці властивості, з гарним клінічним ефектом, використовуються у разі гострих і хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів.

Сучасні дослідження вірогідно підтверджують, що подорожник відновлює захисні функції мерехтливого епітелію, має муколітичну дію, створює бар'єр для подразників, що викликають кашель, знижуючи рівень подразнення кашлевих рецепторів.

Медицина відносить подорожник до відхаркувальних і протикашльових засобів ефферентної дії. Крім того, подорожник покращує стан хворих на бронхіальну астму, корисний у разі туберкульозу, а також у разі пухлинних захворювань, включно з раком легень і шлунка.

На VIсом фітотерапевтів (1995 р.) були представлені результати великих досліджень із застосування подорожника в терапії хворих із неспецифічними респіраторними захворюваннями. Особливо сприятливий прогноз дії подорожника у разі гострих інфекційних бронхітів, що подразнює кашлю. Дослідження підтверджують протизапальні властивості, заглушення кашлевого центру, без гальмування необхідної елімінації бронхіального секрету.

У подорожника антацидні властивості, він стимулює продукцію муцину.

Гастроентерологи рекомендують використовувати подорожник у разі анацидних гастритів, виразкової хвороби шлунка та 12-місцевої кишки, спастичних колітів. У разі виразкових процесів у шлунку та кишківнику лист подорожника сприяє утворенню захисних колоїдів слизової, надаючи протизахищений, ранозагоювальний, гастропротекторний ефект, відновлює пошкоджені тканини на рівні клітинних структур, посилює секрецію залоз шлунково-кишкового тракту та панкреатичного соку, активізує перистальтику кишківника, запобігає блювоту, позитивно впливаючи на ланки нервової регуляції, життєдіяльність сапрофітної мікрофлори кишківника, пригнічуючи патогенні мікроорганізми: ешерихії, сальмонели роду кишкових палочкоподібних неспортнозносних бактерій.

У гінекології подорожник добре відомий і застосовується у разі безпліддя, зумовленого ановуляцією, для зменшення запальних процесів, включно з ендометритом, міометритом, параметрами, аднекситом.

Препарати подорожника застосовують у разі алергогодерматозів, піодермії. Дерматологи з успіхом використовують подорожник для запобігання шкірі від опіків, він активізує вироблення меланіну.

Листя подорожника підвищує протиінфекційний імунітет, підтримує імунну реактивність організму, стимулює вироблення ендогенного інтерферону та інтерлейкіну — 2, нормалізують фагоцитоз. У подорожника виражений антигіпоксичний ефект (підвищує стійкість клітин і тканин до браку кисню).

У разі пухлинних захворювань подорожник показаний, як антиметастатичний засіб, що гранує тканини, у разі онкопорошення печінки, щитоподібної залози, шлунково-кишкового тракту. До того ж подорожник знижує токсичність цитостатиків. 

У разі захворювань печінки подорожник розглядається як засіб запобігання цирозу, у разі холециститу — як ефективний гастропротектор, що підвищує захист слизової, крім того, активний у разі отруєння, зокрема грибами.

Фармакологічні дослідження підтверджують можливості подорожника інгібувати процеси протеолізу, відновлюючи та захищаючи тканини залози під час панкреатиту.

У дерматології листя подорожника застосовуються у разі сверблячих та інших дерматозів, коли останні супроводжуються хронічними гіпоцидними гастритами, хронічними колітами. Особливо сприятлива дія подорожника за істинної мікробної, мікотічної, себорейної екземи, атопічного дерматиту, алергогодерматозу.

Показання до застосування

Рекомендується як загальнозміцнювальний засіб профілактики захворювань органів дихання і травлення, а також до раціону у разі таких станів і захворювань:

• захворювання органів дихання (бронхіти, пневмосклероз, пневмонія; як допоміжний засіб у разі коклюші, бронхіальної астми, туберкульозу, онкотології легень);
• захворювання шлунково-кишкового тракту (хронічний гастрит, виразкова хвороба шлунка та 12-ти перцевої кишки з нормальною та зниженою кислотністю, дуоденит, ентероколіти, коліти);
• захворювання печінки та підшлункової залози (гепатит, гепатоз, холецистит, панкреатит);
• обмінні порушення (цукровий діабет, ожиріння);
• гінекологічні захворювання (порушення гормонального фону під час ановуляції, гіпогалактії, гіпоменструального синдрому; безпліддя, хронічна фетоплацентарна недостатність, ендометріоз, маточні кровотечі з запальними захворюваннями жіночих статевих органів, міома матки);
• онкотологія шлунка, печінки, щитоподібної залози, матки, молочної залози, яєчників (як протипухлинний і антиметастатичний засіб у комплексній терапії);
• як загальнозміцнювальний і підвищує імунітет у разі астенії, депресії, іпохондрії, істерії, неврастенії та неврозів, енурезії, епілепсії;
• лімфостаз.

Спосіб застосування

Дорослим по 7-15 крапель  2-3 рази на день за 30 хвилин до приймання їжі на 100-200 мл води.

Курс приймання: 8-12 тижнів. У разі потреби повторити через 2-3 тижні.